Корзина пуста


Велосипед. Чи потрібен взагалі?

15.02.2016

Велосипед. Чи потрібен взагалі?

Отже, в цю зимову днину ви спіймали себе на думці, що далі без велосипеда -ну ніяк! Ще зовсім недавно якось без того обходились, а оце задивились на струнконоге дівча, що вправно крутить педалі на своєму байку, не дивлячись на холод,  і подумали – а чим я гірше?  І от що маю вам сказати з цього приводу. Гарненько так подумайте, не гарячкуйте й не біжіть відразу в веломагазин вибирати свій омріяний ровер. Бо велосипед – то така штукенція, з якої назад вороття вже не буде. Звичайно, якщо вже маєте якусь рухливу звичку, що заважає ледарювати, то ще пів-біди. Бо тоді просто добавите до своєї метушні ще й щоденні велопоїздки – адже на ту ж риболовлю (читай – гру в футбол, спортзал, просто в ліс на пікнік чи що інше) можна буде їхати на велосипеді. Біда велосипеду в тому, що з ним можна поєднувати ну майже все, окрім хіба що вилежування на дивані! 

Якщо таки придбаєте новенький велосипед, спочатку все буде не так трагічно, й ви будете з радістю дивитися на якісь погодні негаразди за вікном, як ото дощ чи, дай боже, сніг. Бо то буде чудове виправдання для вас не їхати викатувати свого нового двуколіснго друга. Але, дякуючи що скоро весна, у вашого гарненького велосипеду буде все більше нагоди заманити вас у сідло. Спочатку в найближчий парк. Потім потрошку-порошку, по мірі того, як будете опановувати своє нове захоплення, ваші поїздки будуть все довші в часі, а маршрути будуть пролягати все далі від дому. Ви із здивуванням відкриєте для себе безліч цікавезних місць, в яких зроду-віку не бували. Так-так, велосипед має таку ваду, що зробить вас першовідкривачем. Для самого себе так точно. Бо велосипед заводить в таку місцину, що пішки не дійдеш, а на автівці проскочиш і не помітиш. І таких мальовничих місць – величежна кількість по всій нашій розкішній країні.  І от з цього моменту тре бути дуже уважним, щоб не попасти в повну велосипедну залежність. Бо вам закортить крутити педалі у компанії, і вона швиденько знайдеться, адже таких рабів велосипеду все більше й  більше на вулицях наших міст. І ви запрото поїдете в свою першу справжню „велопокатушку” з новими друзями й на чималеньку відстань. Надвечір ви будете вгоцані настільки, що ледве стане сили затягнути свій ще новенький вел до квартири чи гаражу. А лягаючи спати, ваші ноги ще за інерцією будуть пробувати крутити педалі навіть в ліжку. А перед очима будуть мелькати, неначе марево, шалені враження від цієї поїздки. Все, тепер вже точно біда. Воно наче снігова бульба. Начебто тільки-но купили велосипеда, а вже вам потрібний, наприклад, справжній gps-навігатор, бо той що в телефоні швидко розряджається. А, крім шолому, стане тре цілу купу всілякого одягу для катання, адже дощ (о жах!) вас вже не дуже лякає. Й велокомп’ютер, й рюкзачок зручненький, бо вже пропадаєте днями в тих покатульках. І фару потужну, бо тепер ви повертаєтесь додому геть пізно (хто б сказав місяць тому). Й ще багато всяких велодрібничок. Тобто, грошенята тепер будуть йти не на, скажімо, розваги чи якийсь мотлох, а на потреби веложиття. А одного разу хтось з ваших нових друзів скаже щось на зразок „А давайте сплануємо поїздку до моря!”  Й ви, замість того, щоб вигрівати своє пузо на сонечку біля того ж моря влітку, припретеся туди рано навесні чи пізньої осені з велосипедом. Але щоб витримати темп вже кількаденної велопоїдки (ну не прямо до моря, в потяги з велосипедами, виявляється, можна ϑ ), вам прийдеться гарненько так потренуватися. І ви, вперше поїдете на велосипеді на роботу (чи навчання, туди теж можна). Й вам буде абсолютно все одно, що за погода зараз вулиці, й хто що про вас думає. Ви будете з посмішкою вітати таких же йолопів на велосипедах, що зустрічатимуться на вашому шляху. Тільки вам буде здаватись, що люди навколо без велосипедів – ото справжні йолопи. Ви з легкістю розділите людство на тих, хто крутить педалі, й тих, хто такого задоволення не мають. Останніх ви будете жаліти, неначе неповноцінних.

Ото ж бо гарненько подумайте, чи треба вам такий клопіт? А вже від себе додам – що правильно ви все робите, якщо таки пішли до веломагазину. І я – Ваш однодумець. 

З повагою, А.Б.

Комментарии

  • Оля 10.03.2016, 12:37
    Автору - респект! Читаю і впізнаю себе. Дійсно - не встигла сісти на велосипед, як стала залежною від колес.)Раніше перед виходом у центр,наприклад,думала якою маршруткою їхати, тепер - де кращі дороги)))

Написать комментарий